FAZ: Дев'ять слів про "Північний потік 2"
Після російського вироку Навальному канцлер має сказати лише одне речення. З його допомогою можна встановити обмеження для Путіна, завоювати Байдена та об’єднати Європу. І їй навіть не потрібно визнавати помилки, піше німецьке видання Frankfurter Allgemeine Zeitung
Коли Олексій Навальний скоро відправиться до в'язничного табору, прийде момент, коли Ангела Меркель вимовить дев'ять слів. Вони могли бути: “Я не можу підтримати газопровід“ Північний потік-2 ”. На перший погляд, це було б мало. Офіційно Меркель і так ніколи не "підтримувала" трубопровід Балтійського моря.
Вона просто сказала, що труба була приватною, і не бачила причин перешкоджати цьому. З такою пропозицією Меркель не довелося б визнавати помилку. Проте ефект був би величезним.
По-перше, це приведе деяких європейських партнерів у режим настороженості. Більшість із них, особливо Польща та Франція, або завжди були проти «Північного потоку - 2», або, по крайній мере, були з того часу, як Володимир Путін напав на Навального. Поки вони нічого не змогли зробити. Санкції ЄС, які можуть остаточно або тимчасово зупинити російський трубопровід до Балтійського моря, були можливі завжди. Проте, ніхто і ніколи серйозно не просив про його прийнятті в Європейській раді. Зрештою, все знали, що Меркель скористається своїм вето. Але в ту секунду, коли вона скаже, що не підтримує газопровід, стало б ясно: вето не буде
Таким чином, одне речення з Берліна дало б Європі можливість зробити так, щоб за драмою навколо Навального пішли б дії. Це повинно відбутися зараз, тому що те, що відбувається не є внутрішньою справою Росії. Це ще одна обставина в цілому ряду порушень міжнародного права з часів анексії Криму у 2014 році.
Мета путінського газопроводу - обійти Україну як транзитну країну для газу. Коли трубопровід буде готовий, президент зможе знову розпалити заморожену війну проти цієї країни, не боячись перешкод для експорту на Захід. Для східних країн НАТО російська загроза набула б новий масштаб. (...) Німеччина, бувши гравітаційним центром ЄС, загрожує втратити сполучну силу. Чітке слово може це змінити.
Це також полегшило б перезавантаження у відносинах з Америкою. Там "Північний потік-2" вважають загрозою, а президент Байден у своїй програмній промові в четвер анонсував посилення відношення до Росії й оголосив кінець часу, коли Америка відводила погляд в бік.
При цьому з Путіним можна було б розмовляти прямим текстом. Якби його балтійський проєкт опинився під загрозою, навіть російський президент міг би зрозуміти, що він не може безоплатно проявляти агресію щодо України, здійснювати приховану військову інтервенцію в Лівії, а тепер влаштовувати цькування Навальному, порушуючи міжнародне право. Тоді у Путіна з'явилася б причина шукати компроміс. Наприклад, він, можливо, поставив собі б питання про те, чи не настав час дійсно вивести свої іррегулярні війська зі сходу України.
Потім могло б відкритися вікно для переговорів. Це було б схоже на подвійне рішення НАТО в холодній війні: проявити рішучість, причому так, щоб Росія розпізнала цю рішучість. А потім сісти з Путіним за один стіл.