Пропозиція уряду запровадити премії до 40% суддям виглядає як популістський крок
У проекті державного бюджету на 2025 рік Кабінет Міністрів України запропонував новий механізм виплати премій суддям місцевих судів, який передбачає щоквартальні премії у розмірі до 40% від посадового окладу за результатами їхньої роботи. Однак це нововведення викликало значний резонанс серед експертів та юристів, оскільки виникають питання щодо правової та фінансової обґрунтованості цього механізму.
Одним із найбільш суттєвих аспектів, який викликає сумніви, є відповідність цієї ініціативи Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Важливо зазначити, що закон не передбачає преміювання суддів. Навпаки, він чітко регламентує суддівську винагороду та забороняє додаткові виплати, які не передбачені чинним законодавством. Відтак, урядова ініціатива щодо премій може бути розцінена як порушення принципів правової держави та спроба обійти існуючі законодавчі норми.
Запровадження такого механізму без належної законодавчої основи може мати далекосяжні негативні наслідки, зокрема підрив довіри до судової системи з боку громадськості. Судді, які отримуватимуть премії в умовах економічної нестабільності, можуть бути об'єктом критики через можливий конфлікт інтересів, що лише погіршить і без того негативний імідж судової влади в Україні.
Не менш важливим є питання фінансування цієї ініціативи. Проект бюджету на 2025 рік не передбачає значного збільшення фінансування судової системи порівняно з 2024 роком. Водночас ініціатива щодо преміювання суддів вимагає додаткових бюджетних видатків, проте у бюджеті немає чіткого зазначення, звідки будуть виділятися ці кошти. Це викликає занепокоєння, оскільки в умовах війни і значних витрат на оборону та соціальні потреби, фінансові ресурси держави залишаються обмеженими.
Більше того, питання підвищення заробітних плат суддям у прифронтових регіонах, яке було рекомендоване Радою суддів України, не знайшло відображення у проекті бюджету. Це свідчить про те, що уряд приділяє більше уваги популістичним ініціативам, таким як премії, замість вирішення нагальних проблем суддівського корпусу у важливих регіонах країни.
Таким чином, пропозиція уряду запровадити премії суддям виглядає як популістський крок, який не має під собою реальної фінансової основи. Без належного фінансування судової системи цей крок може мати протилежний ефект, лише поглиблюючи існуючі проблеми. Замість удосконалення системи правосуддя та забезпечення її фінансової стабільності, уряд Дениса Шмигаля пропонує короткострокові заходи, які створюють видимість поліпшення.
Премії суддям, які не мають під собою законодавчої бази, можуть бути розцінені як порушення законів і підрив принципів правової держави. Спостерігається небезпечна тенденція, коли уряд намагається обійти чинне законодавство, замість того, щоб працювати над його удосконаленням та забезпеченням належного функціонування судової системи.